ne_znaiko (ne_znaiko) wrote,
ne_znaiko
ne_znaiko

Борщ американо

 Відомо, що всі борщі схожі і водночас всі вони різні. Борщ лишається борщем, але кожна господиня має свій власний рецепт. Хтось вважає долгом честі продовжувати родинну традицію приготування, а хтось вдається до експериментів. Втім, існує один маленький секрет, який покращить будь-який борщ, незалежно від способу приготування і імпровізіцій.

Мені довелося дізнатися його під час праці в офісі, коли зайшла мова про цю важливу для всіх страву і всі почали обговорювати тонкощі, яких виявилося чимало. Тоді одна з нас і повідомила, що рецепт найкращого борщу вона знає від знайомої американки. Війшло це так. Американка, збираючись відвідати Україну, мала намір навчитися готувати справжній автентичний борщ. З цією метою вона, як прибула, вирушила на базар. Так вона мала досягти дві цілі: купити необхідні продукти, причому домашні, і розвідати тонкощі приготування.
Всім відомо, що українські дівчата все вміють самі і терпіти не можуть, щоб їх повчали. Тому, коли до базарних жінок звернулася з таким питанням дівчина, та ще й іноземна, ті відчули свій зірковий час. Розповіли їй все-все з усіма можливими подробицями і варіантами, а вона записала. Потім приготувала і запросила друзів-українців на дегустацію. І всі визнали цей борщ неперевершеним.

Щодо секрету, він дуже простий. Одна з тих жінок, які навчали, наполягала, що дуже важливим є порядок додавання складових до борщу. Особливо важливо вкинути картоплю одразу після буряка, а потім вже зажарку і не навпаки. Така дрібниця може здаватися незначною, але це дійсно вдосконалює і смак, і колір борщу. Тепер завжди пам`ятаю про це, а також про те, яким шляхом це стало мені відомим.

Але не це мене вразило найбільше.

Дуже дивно було спостерігати, як жваво всі співробітниці, включно з наймолодшими, обговорювали кухонні справи і ділилися рецептами. За всі роки праці в театрі такого не пригадую. Звісно, інколи хтось приносив щось домашнє і хтось питав, з чого воно виготовлене. Та це було краплею в океані чуток, пліток, інтриг і любовних багатокутників. Ці теми панували, утворювали мінливу як море атмосферу, що вимагала бути обережними і водночас впевненим наче серфенгіст. Крім того постійно обговарювалися вистави, а також інші театри, а також інші сфери мистецтва. Практично всі щось відвідували, від найближчих  художніх виставок до віддалених міст і країн і розмовляли про це. Щодо їжі - частіше йшла мова про те, чим кого пригостили на побаченні.
Хоча інколи траплялися і кулінарні шоу. Поруч зі мною працювали два чоловіка. Обидва вже не молоді, обидва самотні, а значить, звиклі до самообслуговування, чи то краще сказати, до незалежності. Ось вони і розповідали один одному рецепти, кожен з яких був одою винахідливості і вишуканості.
З часом один з них, Сергій, домігся того, щоб ми не бігали ні до буфету, ні по кав`ярням, а обідали з ним і розважили його своїми інтелектуальними дискусіями, відвертими розповідями, а також безсоромними жартами. Заради цього він взявся готувати обіди. І обіди ці були непрості, бо кухар виявився прихильником здорового харчування. Дуже поважав рибу, перепелині яйця, експерементував з приправами і оліями, часто робив салати з селери і моркви, додавав до овочевих салатів фрукти - і все ці страви були смачні і нетривіальні, хоча і не дуже складні.
Безперебійне постачання солодощів забезпечували наші гості і колеги чоловічої статі. На ці обіди збиралося від трьох до тринадцяти людей, будь-хто міг приєднатися, та не всім вдавалося лишитися на постійній основі.
Мій наближчий колега, Олег, слідкував за поповненням запасів цукру, кави і зеленого чаю. Інколи траплялися гості, які надавали перевагу чорному чаю і для таких в нас був пакунок під назвою "слонячий" . Його подарував Олегу приятель-зоолог, який працював у зоопарку і стверджував, що чай, який заварюють слону, занадто міцний, тому доведеться викинути зайві пачки або подарувати нам. Вражені самим фактом слонов`ячого чаювання, ми прийняли дар. І кожному охочому до чорного чаю розповідали, що через його нездорову пристрасть страждає слон. Часто гості відчували провину і воліли загладити її, кидали чай, бігли і приносили шампанське. Як не дивно, нам, а не слону.

Чи варто говорити, наскільки неприродним було для мене обговорення рецептури борщів, що тривало всю обідню перерву. Хоча і отримала корисну пораду, і вдячна за це, та більше там не обідаю.


Оригінал на Дрімі
Tags: про нас, робота, їжа
Subscribe

Posts from This Journal “робота” Tag

  • Збори

    Давно не доводилося бувати на зборах. Вже підзабула, як воно буває, коли кожен має свою думку і впененість у власній правоті. Кожен вміє розпускати…

  • В наймах

    Щоб людина не вивчала, щоб не досліджувала, вона вивчає насамперед себе. Експеремент - це завжди цікаво, а якщо вдається сприймати події достатньо…

  • Епохи змін

    Три роки - це мало чи багато? Останні три промайнули швидко, але так багато змінили, що життя все ніколи не буде таким, як раніше. Вже точно не…

  • Найкоротший день

    Такі дні мають властивість вміщувати багато подій. Самий короткий день року вмістив найбільшу кількість зустрічей. Мороз, сніг, темрява одразу по…

  • Зранку в ванні

    Роки роботи в театрі кого завгодно привчать до вечірнього способу життя. Хоча всі, хто належать до адміністрації, офіційно мають стандартний робочий…

  • Теорія змови

    Цього разу не було плану розігрування співробітників. Не було часу не те що приготуватися, а і просто придумати щось цікаве. Хотілося швиденько…

  • Ліки від хандри

    Дощ, потім сніг, потім вітер, який ганяє темні хмари, готові знову вибухнути снігом з дощем. Втім, споглядання хмар, як і інших природних явищ, може…

  • Перевтілення

    Один актор отримав запрошення на читання, присвячені 200-річчю Шевченка. Вирішив виступити "в образі", тобто в гримі. Приклеєли йому вуса,…

  • Наступ голих

    Вчора на роботі переповіли новину про жінку, яка після телефонної розмови почала бити вітрини в торгівельному центрі. Одразу всі почали згадувати, з…

promo ne_znaiko june 17, 2015 14:33 7
Buy for 20 tokens
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 7 comments