ne_znaiko

До Дня Незалежності готуюся за півроку. Зате і святкую ціле літо. Всіх зі святом!






Оригінал на Дрімі

( ще фотоCollapse )



Оригінал на Дрімі

Колись вона неодмінно з'являється і призводить до вибуху



( щеCollapse )




Оригінал на Дрімі

Загін чекає. Сьогодні вишикувалися за зростом, хоча ця різниця незначна. Більше вони різняться за статурою: тонкі, стрункі, дебелі, загрозливо накачані і відверто грубі. Зазвичай загони строкаті, випадково в цього однорідний стрій: від синього до бірюзи, морської хвилі і м’яти. Кожен стоїть так, щоб видно було ім’я, написане на плечі. Чоловічі, жіночі, і не розбери які з закінченнями на –ко. Дрібніше – назва місця бойових дій, в кожного своя. Як складно обрати! Сьогодні вийде той, хто розкаже про Місто і змагання з ним. Він з тих, кого забороняли. Він підкорює моє серце з першої сторінки. Доведеться всюди носити з собою темно-зелений том.

#100wordsstory #100словпролюбовь

Оригінал на Дрімі

Колись побачила прикраси з вулканічної лави і ... не купила. Потім жалкувала, бажання приховалося, але муляло зсередини. Аж тут виявляється, що  знайома поетка робить такі. До браслету додається листівка з віршованим посланням, таким пронизливим. що перехоплює подих. Ось що значить виконувати власні бажання - можна отримати більше, ніж сподіваєшся.






Оригінал на Дрімі

Вечірній автобус рухається повільно до перехрестя. За вікном довгий паркан, там щось будують так давно, що вже не згадати, що там було раніше. Рух уповільнюється, паркан все тягнеться. Під парканом тротуар, освітлений ліхтарями, а перехожих не видно. Тільки парочка завмерла на тлі сірих бетонних плит. Світлофор спиняє автобус як раз навпроти парочки. Поцілунок триває довше, ніж тягнеться безкінечний паркан. Раптом дівчина відхиляється і починає сміятися. Хлопець тримає її за талію, а вона відхиляється ще більше і вже просто регоче. Світлофор перемикається і автобус мчить напівпорожньою вулицею як скажений. Паркан давно обірвався десь позаду, в вікно влітає запах річки і за мить зникає, вогні вечірнього міста зливаються в суцільну смугу... Що її розсмішило? Таке трапляється, звісно, чоловіки вміють так себе проявити, що неможливо стримати сміх, як би жорстоко це не було. Але це відбувається на більш просунутих етапах. Мабуть, добре, що це сталося на стадії поцілунку, коли стосунки ще не заглибилися. Коли досить легко можна припинити дурну комедію. Або ні.







Оригінал на Дрімі

Це не лілеї, не такі вишукані, не такі вимогливі. Та хіба не гарні?
До речі, оранжевий або помаранчевий колір отримав назву від фрукту. Апельсин означає китайське яблуко, воно потрапило до нас через кілька країн, на шляху все дещо заплуталося. Немає у нас оранжевого соку і апельсинового кольору, тільки навпаки. А коли не було помаранчів, невже не було і кольору? Звісно був, називався жовто-гарячий.

( щеCollapse )




Оригінал на Дрімі

Кожного ранку долаю той самий шлях

Сходи вгору

І поручень

Підставляє бік під долоню

Рух затримується в найнижчих щаблях

Натовп тисне

Гладкий металевий удав

Пропонує триматися

За нього наче за зброю

В його прохолоді - дотики тисячі рук

Що раніше за мене

Вже підіймалися вгору

Так багато людей, що раніше за мене встають

І здіймають в повітря шляхів куряву і порох

Може перші збираються в цілий загін

Щоб разом зійти, пірнути під землю?

А можливо першим сходить завжди один

Який поспішає найбільше

крокує більш впевнено?

Підземелля буденне

Звичка до мармурових стін

До виття поїздів

До раптових протягів

До металевих надлюдських голосів

До прохолодних як тіло удава поручнів

Пащі розчахнуті

Черговий залізний змій

Засмоктує і ковтає наступну порцію

Ці добровольці все ще чекають змін

Коли мчать до наступного кола –

Ближче до центру землі, далі від сонця

Під землею завжди ясний електричний день

Механічно довершений рух

З чітким інтервалом повторюється

І назад на поверхню виходить стільки людей

Скільки під землю зійшло

Хіба дехто злегка перетворюється.

Оригінал на Дрімі

На відміну від багатьох представників розстріляного відродження, народився в Харкові, закінчив наш університет. Розмовляв російською і свідомо перейшов на українську, як і багато хто з митців сьогодні. Правда, Йогансен володів ще кількома мовами, а його аналізи структури оповідань нагадують розплутання справ детективом. Чи не вперше стикаюся з теоретичною працею, читати яку суцільне задоволення. Чіткі тези і аргументи, гумор і сарказм, а висновки і оцінки і зараз сприймаються як революційні. В 1937 Йогансен мав 40 років і був розстріляний, як і багато інших. І так само викреслений з пам'яті міста, яке не поспішає повертати до свого простору таких митців





Оригінал на Дрімі