ne_znaiko (ne_znaiko) wrote,
ne_znaiko
ne_znaiko

Карпати або Крим-2. Продовження.

з. Ми вирушили вулицями села Микуличин. По-перше виявили, що це зовсім не село.



  Це справжне курортне містечко,  мешканці якого і гадки не мають про працю на землі, а зайняті обслуговуванням туристів і будівлею нових і нових котеджів.


На подвір"ях немає ніяких рослин, окрім трави. В декого можна побачити яблуню. Одиниці утримують курей і корів. Звідки їм привозять їжу, невідомо, але зрозуміло, що вона коштує недешево і вибір досить обмежений. Хоча крамниць достатьньо і в них є все необхідне.
  Ще з"ясувалося, що село не газифіковане. Тобто їжу можна приготувати за допомогою балонного газу, або електроплитки, або дров"яної печі, які тут мають всі. З огляду на те, що всі будинки как один з дерева, ще й опалюють їх дровами, дивно, як ще зберіглися ліси. Всі будинки мають другий поверх для прийому гостей, а найспритніші господарі мають на одній ділянці кілька котеджів. Зовсім поганих умов не побачили ні в кого. Не подобалося те, що кімнати часто роблять дуже тісними. Цікаво, що за маленькі незручні кімнати в досить віддаленій від центра частині просили більше, ніж за кращі в зручнішому місці. Вже зі спортивного інтересу ми всіх запитували про фен. Відповіді були такі: "Що? Що? Фен? Ні... Ви знаєте, ви перші в мене про таке питаєте". Що, жінки, які тут подоружують, не мають потреби сушити волосся? Може вони і не миються? " О... е... ну... ну я вам можу позичити свій" Це як розуміти? А все інше, чем користуються постояльці, теж позичається? "Ні! Був один - спалили. Купила другий - теж спалили. Більше не купую!" Отак! А якщо поламається, наприклад, ліжко, а рано чи пізно це станеться, що, гостям запропонують спати на підлозі за такі ж гроші?
  Хто шукає, той знайде, знайшли і ми. Чудовий будинок з просторними кімнатими, величезною кухнею, відсутніми господарями і присутнім феном.







4. Почавши вивчати цікаві природні місця, яких тут багато, виявили що тут із транспортом справжня проблема. Нормальних автобусів немає зовсім. Автобуси і маршрутки старезні, в них жарко, душно і набивається дуже багато людей. Можна півгодини і більше чекати автобуса, щоб проїхати ним десять хвилин. Міжміські автобуси підбирають всіх, хто голосує. Люди підсідають і по дві години їдуть стоячи.  На одне місце можуть бути продані два білети.
Тобто тут добре відпочивати на власному авто. В іншому випадку оселятися треба в Яремче.
Ще одна неприємна дивина - сміття. Вулиці досить чисті, не говорячи вже про оселі. Але сміття з контейнерів не вивозиться. і воно там накопичується.



І таке по всіх Карпатах, по всіх без виключення туристичних об"єктах



І в цих сміттєвих курганах харчуються кури і корови. Оце в Буковелі:



В Буковелі хоча б нормальний туалет. В усіх інших місцевостях вони просто жахливі.

5. Окрім великих гуртів з палатками туризм тут виключно сімейний. Родини з двоми-трьома малими дітьми всюди. Незрозуміло, куди діваються діти, коли стають підлітками. Мабуть, йдуть працювати, вирішили ми, придивившись до обслуговуючого персоналу. Мабуть, це добре, коли діти не є перешкодою для повноцінного життя батьків. Та може варто хоча б інколи подумати про інтереси дитини, про користь, яку вона тримає від подорожі. Особливо це стосується немовлят, яких тут всюди волочать за собою. Ще можна якось зрозуміти подорож з немовлям на авто. А батьків восьмимісячної дівчинки, які їхали з нами автобусом-душогубкою з Буковеля, я зрозуміти не можу. Змучена дитина страждала від спеки, спраги, духоти, вона була вже в такому стані, що не могла і заснути. Вона могла тільки переходити з ревіння на скиглення і назад. Мабуть її поторочені батьки пишаються тим, що показали їй Буковель.
На які б скелі ви не дряпалися в Карпатах, всюди вас супроводжуватиме дитячий вереск.
Стосовно Говерли. http://ne-znaiko.livejournal.com/?skip=30 Коли ми під зловою вилізли на так звану малу Говерлу, я в своєму дощовику відчула себе мало не космонавтом в скафандрі на поверхні незнайомої непередбачуваної планети. Та навіть герої Інтерстеллару сподівалися на приліт дружнього космічного корабля. Не говорячи вже про акторів, які розважалися на зйомках і отримували гонорари. Я ж за свої гроші залізла невідомо куди і ще невідомо, як звідси вибиратися. І тут цей инопланетний пейзаж оголосив дитячий плач. Тут вже пригадався Солярис, бо скоріше можна було повірити в потойбічних істот, створених із уяви і спогадів, ніж у живих людей, які додумалися вилізти сюди з дитиною на руках. Саме на руках, коли вони вийшли з туману, ми побачили, що в них немає не те що спеціального туристичного рюкзака для дітей, а і простого кенгуру. Не було в них і дощовиків. Мати несла дитину, зовсім маленьку, загорнувши в батькові штани ( той лишився в самих трусах) і промовляла: Ну чого ти плачеш, Сергійку? Дійсно, чого плакати. Навкуги така краса, ще й атракціон з громом і блискавками. Ну холодно, ну дощ. Зате яка пригода. На щастя ми змогли пересуватися достатньо швидко, щоб відірватися і не чути вереску бідолашного Сергійка.

6. Висновки. Мандрівка Карпатами - це дуже активний відпочинок і краще робити це на машині. Іфраструктура ще не готова для прийму великої кількості туристів. Сподіваюсь, що вона буде розвиватися і до того часу ще лишаться незабудованими хоча б частини заповідників.



7. Епілог. Останнього дня в Микуличині ми хотіли було відправити зайві речі додому поштою. За розкладом пошта працювала до шостої. Ми прийшли в пів на п"яту і постукали в зачинені двері. Через деякий час з"явилася жіночка і повідомила, що пошта закрита. П"ятниця, короткий день до п"ятої. Так тільки пів на п"яту. Все одно. При цьому поруч висів розклад, де п"ятниця була звичайним днем, а субота робочим, але коротким.
  Сперечатися не стали, пішли назад. Назустріч їхав велосипедом якийсь дивний чоловік. Він керував велосипедом, одночасно розмовляв по телефону і курив. Наблизившись, глянув на нас, якось нервово смикнувся і полетів скереберть, здіймаючи своїм тілом фонтани каменців і вивергаючи фонтани матюків. Це був Женя. З нього почалося знайомство з Микуличиним, на ньому і закінчилося.

Tags: Карпати, Мандри
Subscribe

Posts from This Journal “Мандри” Tag

  • Сорочинський ярмарок

    Давненько не доводилося потрапляти в такий вируючий натовп. Все рухається одночасно в різних напрямках, з різних сторін долинають співи, людські…

  • Найвище місце Полтавщини

    Вид з Опішного, яке згадується з 12 століття, на городище роменської культури (8 ст.) і Більське городище скіфського часу, де люди жили ще в 7…

  • Сіра глина Опішного

    Як і століття тому вона йде на виготовлення посуду (а не тільки на кумедні і страшні скульптури). В музеї можна побачити всі різновиди…

  • Леви, коні, люди і незвичайні істоти

    Музей гончарства в Опішному не дарма носить звання заповідника. Його мешканці - породження інших дивних світів, що заблукали, але знайшли…

  • Котики в Опішному

    Вони тут почуваються як вдома. Засмагають на сонечку, співають, вимагають їжу. За спинами котів-хористів мальви і паркан, а на паркані ще…

  • Відпочивальники і спостережники

    В музеї гончаства в Опішному Полтавської області всі скульптури глиняні. З ними треба поводитися обережно, бо вони досить крихкі. Треба…

  • Краснокутськ. Не тільки парк.

    Церква Св. Архангела Михаїлала в Краснокутську збудована в 1880 році на місці старого дерев`яної, відомої ще з 17 сторіччя. Проект п`ятикупольного…

  • Зеленеє жито

    Несподівана коротка прогулянка полем. Непомітні стежки, квіти, яких більше, ніж колосків, і суниці, приховані на сонячних галявинах. За межами міста…

  • Під горою

    Цікаво, як живеться в таких місцинах, як ця вузька смужка між горою і річкою. Чи впливає це на світогляд і самопочуття. Що відчуваєш, прокидаючись…

promo ne_znaiko june 17, 2015 14:33 7
Buy for 20 tokens
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 10 comments

Posts from This Journal “Мандри” Tag

  • Сорочинський ярмарок

    Давненько не доводилося потрапляти в такий вируючий натовп. Все рухається одночасно в різних напрямках, з різних сторін долинають співи, людські…

  • Найвище місце Полтавщини

    Вид з Опішного, яке згадується з 12 століття, на городище роменської культури (8 ст.) і Більське городище скіфського часу, де люди жили ще в 7…

  • Сіра глина Опішного

    Як і століття тому вона йде на виготовлення посуду (а не тільки на кумедні і страшні скульптури). В музеї можна побачити всі різновиди…

  • Леви, коні, люди і незвичайні істоти

    Музей гончарства в Опішному не дарма носить звання заповідника. Його мешканці - породження інших дивних світів, що заблукали, але знайшли…

  • Котики в Опішному

    Вони тут почуваються як вдома. Засмагають на сонечку, співають, вимагають їжу. За спинами котів-хористів мальви і паркан, а на паркані ще…

  • Відпочивальники і спостережники

    В музеї гончаства в Опішному Полтавської області всі скульптури глиняні. З ними треба поводитися обережно, бо вони досить крихкі. Треба…

  • Краснокутськ. Не тільки парк.

    Церква Св. Архангела Михаїлала в Краснокутську збудована в 1880 році на місці старого дерев`яної, відомої ще з 17 сторіччя. Проект п`ятикупольного…

  • Зеленеє жито

    Несподівана коротка прогулянка полем. Непомітні стежки, квіти, яких більше, ніж колосків, і суниці, приховані на сонячних галявинах. За межами міста…

  • Під горою

    Цікаво, як живеться в таких місцинах, як ця вузька смужка між горою і річкою. Чи впливає це на світогляд і самопочуття. Що відчуваєш, прокидаючись…