Сонце ще наче по-літньому яскраве, ще припікає, але вже не пече. Той самий золотий пісок і лагідна вода і зелені дерева, похилині до води, ніби прагнучі напитися не лише корінням, а і гілками, і листтям дотягтися і втамувати спрагу. І хоча наша власна спрага до літа, цього яскравого і спекотного часу, ніколи не буде втамована, осінь вже дає свої перші натяки.
Можна спрямувати погляд з зелену далечінь і уявляти літній день, який розтягнувся б на тижні і місяці, і не помічати ні по-осінньому прозорого повітря, ні передчасно підступаючих сутінок.
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
Journal information