Визначна пам"ятка архитектури від початку створена аби сперичатися в стилі і розмірі із собором, до якого належить. Почала життя, як і планувалося, дзвіницею. Під час перетворення імперії на країну рад перетворюється на радиостанцію. Під час другої світової війни замовкає. Мовчить, коли її грабують і коли реставрують. А під час заходу радянської імперії перетворюється на концертну органну залу. В новітні часи продовжує подавати сигнали до ефіру, чергуючи дзвони із органом і оперними співами. Тільки вже без радіохвиль. І лише чисту, правильну класичну красу вона транслює безперервно вже більше 150 років.
Собор заснований у середині XVII ст., а сучасна будівля зведена у 1771–1777 роках за кошти духовенства і харків'ян. Дзвіниця собору — Олександрівська — побудована у XIX ст. на честь перемоги у війні з Наполеоном, має висоту 89,5 м. На час зведення була однією із найвищих у Російській імперії, тепер — одна із найвищих Україні. Тільки у 2006 році в Харкові були побудовані більш високі споруди — два житлових будинки висотою 91 і 95 метрів.
Як кафедральний собор Харківської єпархії РПЦ він діяв до 1930 року. За радянської влади собор закрили, після цього у приміщенні храму діяли різноманітні державні установи, складські приміщення. У 1984 у соборі був встановлений орган, по теперішній час тут діє Будинок органної і камерної музики з двома залами Харківської філармонії. З 1990 року були поновлені богослужіння.
У 1924 на дзвіниці була встановлена антена першої української радіостанції. День першого виходу радіостанції в ефір — 16 листопада — став професійнимсвятом працівників радіо та зв'язку. Студія розміщувалась поблизу і, для того щоб дзвін не заважав трансляціям, собор в цьому ж році закрили. Пізніше передавальний пристрій встановили всередині собору, знищивщи при цьому цінні фрески. Радіостанція працювала до 1941 року.
Наприкінці 1950-х років в соборі провели ремонтні роботи за проектом архітектора В. Коржа і мистецтвознавця Р. Кутепової. Була перекрита стеля, відштукатурений і пофарбований фасад. У 1959 році була частково відреставрована Олександрівська дзвіниця: перекритий і позолочений купол, були замінені сходи, на дзвіниці встановлений новий годиник з діаметром циферблату 3,7 м і довжиною хвилинної стрілки більше 1,5 м.
Роботи по відновленню автентичного вигляду собору і дзвіниці почались у 1970-х роках і тривали 12 років. Керувала роботами Корнеєва Валентина Іванівна. Після укріплення фундаменту і стін, були зведені п'ять куполів, їх покрили міддю, позолотили і встановили хрести. Було реставровано фасад: розібрані пізніші прибудови, відтворені карнизи, наличники вікон і втрачені архітектурні елементи. Також були реставровані інтер'єри. У 1985 році ураган пошкодив оточену лісами дзвіницю.
В 1984 році майстри відомої чехословацької фірми «Rieger-Kloss» виготовили і встановили у відреставрованому Успенському соборі орган. Конструктори з Крнова, які мали серійне замовлення на інструменти для СРСР, розробили своєрідну «алтарну» модель концертного органа, де глибина шафи значно перевищує його ширину. Цей орган має 3574 труби, 3 мануали, 48 регістрів (47 і один трансмісійний), з них 8 язичкових регістрів та 7 мікстур. Специфічна акустика Успенського собору збагачує звучання органа і створює прекрасну атмосферу для виконання класичної музики. 1 червня 1986 році в соборі відкрився Будинок органної та камерної музики.
У 2009 році голова Харківської обласної держадміністрації А. Б. Аваков підписав нове рішення про передачу Успенського собору Харківській єпархії. В соборі паралельно по узгодженому графіку проходять концерти органної музики і церковні богослужіння.
На початку 2009 року було підписано контракт на будівництво нового органу «Alexander Schuke» (4 мануала, 72 регістра) в новому філармонічному комплексі, де має розміститися Органний зал Харківської філармонії.Після відкриття нового філармонічного комплексу Успенський собор має повністю перейти у власність єпархії.
Матеріал із Вікіпедії.
.
Journal information