October 10th, 2015

джаз, шляпа

Синдром першої дитини

  На минулому тиждні, окрім інших подій, опинилася на дружній зустрічі. Всі з присутніх мали дітей, тому природньо мова зайшла про них, і далі для порівняння всі всі пригадували власне дитинство і власні відносини з батьками.
  Тут і виявилося, що всі присутні, крім мене,  - перші діти з родин з двома дімьми. І у всих стосунки з батьками мають одну і ту саму схему. В усих родинах друга дитина має приоритет. Тут, звісно є варіанти, від просто менш вимогливого ставлення до божевільно-хворобливої материнської любові. Але скаладається враження, що тількі з появленням другої дитини до людей пиходить розуміння, що таке дитина і що її можна просто любити. Перша дитина при цьому переходить до статусу дорослих, або майже дорослих, вона повинна допомагати і піклуватися за малим. Малий користується загальною любов"ю і турботою, йому дозволяється те, про що перша дитина не могла і мріяти.
  І це не просто якісь там дитячі комплекси, про які дорослим вже час забути. Це триває все життя. Батьки допомагають молодшим дітям і приймають допомогу старших. Перші діти стають самими старшими в родині, вони допомагають всім, і батькам, і молодшим. Молодші ж, як завжди, нікому нічого не винні, допомогу сприймають як щось природнє.
  Відношення до своїх мололдших братів і сестер в старших дітей дійсно дещо батьківське. Це безумовна любов, турботливість, відчуття обов"язку допомагати і піклуватись. Тут є і заздрість, і ревнощі, і нерозуміння, і образи,  але все це питання все-таки  до батьків. Їхня поведінка, зовсім різне ставлення до дітей, грубо кажучи, самі вимоги до одних і сама лише любов до других очевидна.  Несправедливість цих відносин очевидна лише самим першим дітям. І те, що встановлено батьками, змінити їм не під силу. Вони просто констатують, що молодші отримують від батьків і більш тепле становлення, і значну матеріальну допомогу. Але це не заважає їм так само хворобливо любити своїх родичів і виконувати всі їхні прохання.

 

 Наступного дня зустрічаю знайому, яка має двох синів, приблизно п"яти і двох років. Ну як воно, питаю, з двома? Вона загадково посміхається, робить паузу, наче роздумуючи, чи зізнаватися в своєму відкритті, і наважується: - Знаєш, молодшого все-таки любиш більше.
promo ne_znaiko june 17, 2015 14:33 7
Buy for 20 tokens
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
джаз, шляпа

Про подарунки

  Коли Алекс відчула, що потяг до творіння стає непереможним, вона віддалася йому повністю. Тоді вона робила дуже багато жіночих прикрас. Але поступово виявилося, що жінки схильні економити на собі і робити подарунки чоловікам. Вони скаржаться на надмірне захоплення коханих іграми і в той же час замовляють для них такі капці.



  Вони не тільки поблажливо ставляться до захоплень чоловіків, а й підтримують їх у будь-яких дивацтвах. Слідкують за побутом, вчасно готують і подають їжу. Вишукують і замовляють завчасно подарунки до найменшого приводу щось відсвяткувати, не шкодуючи ні часу, ні грошей... Прихильники схеми відносин "матуся і синочок" були завжди. Але хто б міг подумати, що їх так багато...