November 14th, 2015

джаз, шляпа

Терор

  Страх. Сум. Співчуття.
Це примушує людей у всьому світі нести квіти до посольств постраждалої країни, запалювати свічки, постити символічні фото, вдягати футболки з написом " Je suis Charlie ".
Це роблять всі і це роблять українці. Українці, які самі вже майже два роки потерпають від тероризму і воєнної агресії. Українці, в яких кількість постраждалих йде на тисячі, співчувають загиблим іностранцям іноді більше, ніж своїм співвідчизникам.
Багато хто із українців публікував у себе це гучне " Je suis Charlie ". Весь світ знає, що це означає.
А хто в цілому світі знає наприклад про Володимира Рибака? Щось не видно ні футболки, ні просто посту з написом
"Я -Володимир Рибак" на згадку про людину, яка віддала життя за український прапор.
http://fakty.ua/180610-rybaka-ubilo-ravnodushie-zemlyakov
Скоро весь світ знатиме імена всіх загиблих франзуців. А чи відомі їм імена загиблих Небесної сотні? Чому про це немає таких масштабних акцій пам"яті, як про французських журналістів?
Або такі історії http://www.segodnya.ua/regions/donetsk/zhitel-luganska-pogib-prikryvaya-soboy-ot-vzryva-mladenca-536928.html.
Маючи сотні загиблих і скалічених, ми дивуємося, що інші країни не достатньо нам співчувають. Як же вони дізнаються про все це, якщо ми самі не зберігаємо і не акцентуємо таку пам"ять?

Я співчуваю. Я сумую. Від кожної нової звістки про загибель невинних мене охоплють почуття несправедливості і безпорадності. Але я не Шарлі. Я - Україна. Я хочу, щоб весь світ розумів, як це. Але для цього потрібно, щоб самі українці не забували про свої жертви, про втрачені життя, про імена.

Коли я бачу, як українці завалюють квітами посольства, я пишаюся вмінням співчувати. Але це виглядає так, ніби в Україні немає війни і ніхто не потребує допомоги. Можливо, родинам загиблих і пораненим військовим більше допомогли б кошти, витрачені на квіти?


promo ne_znaiko june 17, 2015 14:33 7
Buy for 20 tokens
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
джаз, шляпа

Затримались

   Вже середина листопада, але ще не все рослини поскидали своэ вбрання. Хоча більшість листків вже на землі, на деяких кущах ще вона залишаються разом з ягодами.