November 23rd, 2016

джаз, шляпа

Приємні дрібниці за вчора

1. Просто в голові не вкладається, на які витівки здатна пам`ять. Аби подруга не забула про моє прохання, домовляємося, що я подзвоню їй завтра о другій і нагадаю. На прощання вона наголошує: Ти ж мені подзвони, не забудь нагадати, щоб я не забула! - Зараз прийду додому і запишу це на папері!
О четвертій вона пише: Хто там що не записав? Хто мені не поздвонив? Не знаю, як їй вдалося згадати про моє прохання і виконати його, це просто дивина і вона приємна.

2. А якщо пригадати, скільки разів ми зустрічалися для якоїсь справи, обговорювали все на світі, вирішували купу проблем - і навідріз забували про формальний привід зустрічі, то замислишся, чи не потребує це явище назви. Бувало, що вже розходилися, а тоді доводилося зустрітися знову. Втім, зайвий раз зустрітися з людиною, з якою маєш так багато спільного, приємно.

3. А ще таке буває, що людина довго не з`являється, не нагадує про себе, не зважаючи на приятельські стосунки. І думаєш, а це все-таки з її боку приємно -  поводитися таким чином, бо надто часто її слухати важкувато, а раз на кілька місяців - як раз.

4. А то ще ні з того ні з цього пригадається щось таке давнє, просто з минулого життя. Наприклад, листівки, які раніше постійно всі відправляли поштою. Зараз таке трапляється дуже рідко, хіба що хтось із друзів може прислати щось цікаве з подорожі. Натомість, великої популярності набули посилки. І посилка, скажу я вам, це відчутно приємніше. Хоча листівки все-таки варто хоч іноді відправляти, це ніби повітряний цілунок, що долетів.

5. Крім того, що і отримувати, і відправляти посилки і листівки приємно, є додаткова перевага в тому, що до пошти треба йти і можна зайвий раз прогулятися. Пройтися через парк, зауважити, що за будь-якої погоди дві породи людей гуляють парками. Це батьки з дитячими візочками, зараз вони не вальяжно швеньдяють, а мчать як коні з тачанками, і собачники, які зазвичай волочаться за своїми псами на натягнутих налигачах, а зараз галапують навипердки зі своїми собаками. Тут помічаєш, що і власна швидкість підвищується і впевняєшся, що швидкий рух може бути дуже приємним.

Це другий день флешмобу. Перший і умови: http://ne-znaiko.livejournal.com/424012.html
Запрошую приєднатися ya_rinka r_i_zhaya volynska


promo ne_znaiko june 17, 2015 14:33 7
Buy for 20 tokens
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
во мгле

Привид?

  Чи відоме вам таке слово? В Харкові в активному вжитку є слово поторочений, але воно означає людину, що поводиться нервово, всіх дратує своєю метушнею і придурковатими діями і питаннями.




джаз, шляпа

Художник слова

 Вагрич Бахчанян: Я называю себя «художник слова». У меня на визитной карточке такой несерьезной был такой текст: «Вагрич Бахчанян, чемпион мира по войне»



  Зараз в Муніціпальный галереї триває виставка робіт Вагрича Бахчаняна. Художник народився в Харкові в 1938 році, В 1957 році вступив до Харківської Студії декоративного мистецтва, де навчався у Василя Єрмілова — відомого у 1920-х роках авангардиста. У 1965-му році вперше брав участь в неофіційній виставці.

Переїхав в Москву в середині 60-х років. В 19671974 роках працював в гумористичному відділі «Літературної газети». Колажі Бахчаняна також публікувались в журналах «Знание-сила» и «Юность». Автор багатьох афоризмів, що увійшли до російського фольклору.

У 1974 році художник емігрував до Нью-Йорка, де продовжував активно працювати. Останніми роками життя багато його робіт виставлялися в Москві, Нью-Йорку, Лас-Вегасі, Києві і Відні.

Лауреат Всесвітнього конкурсу карикатуристів.
Помер у Н`ю-Йорку в 2009 році.

Collapse )