March 7th, 2017

джаз, шляпа

Крала Цепкин




  Поки що свято 8 березня лишилося вихідним днем, але дискусія щодо його доцільності поширіюється. Думки розділяються від "я кожного дня почуваю себе жінкою, а не раз на рік" до "не чіпайте святе". А втім такі розмови навколо цього свята зовсім не нові. І раніше напередодні і під час святкування виникало це питання - що саме святкуємо. І завжди до цього свята було іронічне ставлення, бо це дійсно трохи смішно - приймати поздоровлення з тим, що просто вродилася жінкою. Колись дуже давно така розмова виникла  під час святкування на роботі. Всі почали жартувати, а одна дама вирішила розповісти про історію свята дурній молоді, якій тільки б з чогось поглузувати. З тим особливо піднесеним настроєм, який охоплює людину на підпитку, коли вона збирається розповісти щось дуже розумне, тобто штовхнути промову, ця жінка і повідала про засновницю чудового свята, Кралу Цепкін.
  Спочатку запанувала тиша. Потім, кілька людей, не в змозі повірити, перепитали і впевнилися, що це не помилка, не обмовка, а поважна, здавалося б, людина повчальним тоном доповідає, що була така на білім світі Крала Цепкін, завдяки якій нам є що тепер святкувати. Потім всіх охопив непереборний напад істеричного сміху і, здається, ніхто так і не наважився виправити поважну даму. Це імення навіки приліпилося до неї і зараз, як не намагаюся, не можу пригадати, як її звали насправді. Ми працювали разом ще довго і більше ніхто ніколи не  говорив про неї інакше. Чи підписала вже Крала Цепкін документи? Чи на місці вона, чи, може відрядилася куди на мітинг? Все це додавало веселощів до рутинних справ...
  Зараз, коли феміністичний рух нагадує, що не так давно жінки мали набагато менше прав, і тому, вочевидь, є що святкувати і лишаються питання, які треба обговорювати... Все одно не можу сприймати це свято серйозно.


Картинки по запросу клара цеткин 8 марта

promo ne_znaiko june 17, 2015 14:33 7
Buy for 20 tokens
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
джаз, шляпа

10 хвилин

  Божевільних серед нас багато, просто вони не завжди проявлють себе. Цю тітку одразу було видно, як тільки вона зайшла до автобуса. Якась чудернацька шапка, чоловіче пальто і, головне, вираз обличчя, з яким вона прискібливо обирала жертву-співрозмовника. На диво, таких не знайшлося і ми рушили мовчки, якщо не рахувати, що кілька пасажирів як по команді дістали телефони і повідомили, що вони вже їдуть, ну просто космонавти.
  На першій зупинці запхався дідок, цілком пристойний, хоча і занадто бадьорий. Спочатку вимагав, щоб всі посунулися, потім просив вибачення і обіцяв випускати всіх, кому виходити раніше. Чудна тітка відчула рідну душу і негайно звернулася до дідуся. Той недочув, бо сам без упину щось говорив, і перепитав, що ви сказали? Цього разу вона вімкнула гучність і з відмінною дикцією прогреміла: "Я гаварю, коммунистов нада гнать из парламента!"
Дідок, на відміну від інших, наче і не здивувася, лише трохи замислився і відповів: "Так а я той, отой... піонєр!" - і захихотів. Це тітку не заспокоїло і вона знову почала скандувати голосом Левітана: "Да ты панимаешь, шо бляди засели в министерствах?"
  Тоді дідок замислився більше, аж почав розглядати стелю: Та ні, це не те. Зараз я оце, я оцей, - знайшов потрібне, повернувся і викрикнув тітці в обличчя: - Христос!
  Тітка оніміла. Дідусь миттю обернувся до мене і перейшов на інтимний шепіт: Вже скоро оці шуби поскидаємо, легше буде. Хоча, я от раніше сміявся, як побачу стару людину влітку в валянках. А зараз не смішно, самому холодно, відчуваю, що кров холоне.
  Кров в мене самої мало не почала холонути, коли дідок засміявся і показав якісь вампірські зуби, а тоді голосно клацнув щелепою. На щастя, я була серед тих пасажирів, кого він обіцяв випускати. Поки ми виходили, ще торохтів щось неприродньо веселе, не даючи, тим не менш, громоподібній тітці ніяких шансів проявити себе. Крім мене виходило ще двоє хлопців, вони обидва подали мені руки і я зійшла мов королева. Не змовляючись, ми подивилися вслід автобусу. Що це було? - запитав один хлопець. Шо ви хотіли, це ж до санаторія автобус, хворих повіз, - заспокоїв інший, - повністю здорових людей просто не існує. Але я вам вам бажаю здоров`я.
  На тому і розійшлися на три різні сторони.