March 17th, 2017

роза

Збори

  Давно не доводилося бувати на зборах. Вже підзабула, як воно буває, коли кожен має свою думку і впененість у власній правоті. Кожен вміє розпускати пір`я і думає, що вміє співати. І перемагають не вокальні данні, а гучність і вміння відчувати себе поважною персоною. Завжди дивує, коли довести власну правоту для людини важливіше, ніж вирішити питання і дійти висновку, який влаштовував би всіх... Оце розмахування руками, поступове збільшення гучності і швидкості викриків щось дуже нагадує.
  І тут як раз на очі трамляється оця картина із зображенням пташиного базару і називається вона саме так - Збори.


Світлина від Evgeny  Leschenko.


promo ne_znaiko june 17, 2015 14:33 7
Buy for 20 tokens
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
джаз, шляпа

Дивний день

  Ще зранку стало зрозуміло, що часу сьогодні не вистачить. Об`єм роботи виявився більшим, ніж здалося спочатку, тому довелося відкласти навчання та інші справи, але все одно прийдеться доробити завтра. На зустріч довелося поспішати, аби не спізнитися, та інші поспішали більше, дорогою зустріла дві аварії, що зовсім не додало оптимізму.
  Ще довідалася про смерть знайомої, хоча і не близько, людини. А потім  про важкі хвороби аж двох колишніх співробітників.
  Для відновлення рівноваги обід з подругою міг бути тим самим джерелом, тому з радістю погодилася. Дорогою зустріла власну дитину з її подругою. Обидві мали в руках по великій колі з льодом. В таку холоднечу і вітер, тільки вилікувавши кашель, треба пити крижаний напій на вулиці, ще й трапитися мені на очі. Тут все зрозуміло без слів, тим більше, що часу на слова не було, бо моя подруга вже чекала на мене.
  Вона збирається розлучитися або ні. Важко визначити, що з двох варіантів гірше. За півтори години точно не розібратися, а вже час все швидко допивати і йти на виставу.
  Про виставу можу сказати тільки, що час, якого не вистачало цілий день, ніби сконцентрувався в ній і тягся тепер повільно. Так повільно, як буває, коли сидиш в черзі до лікаря і намагаєшся щось читати, а воно не лізе в голову, хоча і складається з простих слів.
  Ще хотілося б якось обмежити продаж квітків особам, схильним до нападів туберкульозного кашлю. Нехай приходять до театру з довідкою про флюорографію, чи що.
 Все це разом якось дивно,  але  що по-справжньому дивно і приємно, це те, що ніхто сьогодні не завів розмов ні про політику, ні про ціни. Мабуть, часу не вистачило.