Втікаєм в спорт, в комфорт, у речі,
У секс, у скепсис, у бонтон,
В патріотизм і самогон,
Втікаєм головами в плечі
І безхребетністю — в закон.
Під панцир вір, довір і зречень
Самих від себе. Втечі! Втечі!
Вселенські втечі без погонь.
Повивтікали. Скоком, плавом,
До решти. Хай іде облава.
А ми — в кущі. А нас — нема.
А ми — ніде. А нас — нікого.
Ну, що? Спіймали? Вбили ноги?
Спізнились, братчики!.. Дарма
Великий гріх на серці я ношу.
В.Стус
Я винен, браття. Всі ми винні.
Наш гріх судитимуть віки
За беріїв, за Соловки,
За чорні, зганьблені, злочинні
Перегвалтовані роки,
За куці істини нізчимні
За те, що унтери причинні
Нам кастрували язики,
За довбані в катівнях ребра,
За реабілітанські жебри,
За небо ґратами рябе,—
Судіть менезнижки, cудіть без знижки
Судіть — я винен — хоч до “вишки”,
Мене, а заодно й себе.
Journal information