ne_znaiko (ne_znaiko) wrote,
ne_znaiko
ne_znaiko

Анджей в Харкові

  Анджей Щитко - польський актор, театральний режисер, професор театрального мистецтва. Він був художнім директором Польського театру в Познані (1995-2000) і Польського театру в Нью-Йорку (1991-93). У 1991-93 рр. виступав у Польському театрі в Нью-Йорку в Польсько-слов'янському Центрі /США/, є співорганізатором цього закладу. Працює і в Україні, в Харкові в  2013 році створив виставу "Прощай, Юдо!", в 2014 "Антигона в Нью-Йорку".
Охоче спілкується, відповідає і розповідає.

Копия PC060213

  Про професію. Завжди хотів бути актором. Якби не актором, можливо юристом, там теж потрібно брехати. Знімався в кіно і рекламі. В кіно краще платять, але цікавіше працювати в театрі. Це залежить від того, з ким працюєш, чи є приємна атмосфера, чи є час, щоб спокійно поставити виставу. В кіно все відбувається дуже швидко, всі постійно поспішають. Також немає контакту з глядачем, і немає можливості для актора показати всі свої здібності.

  Про Америку. В Чикаго є родичі дружини. Вона медик, отримала контракт і працювала там в шпиталі. Працював в польському театрі, слов"янському центрі, але це ввечері, а вдень працював на різних роботах, щоби заробити. Працював конс"ержем в великому будинку, потім керував фірмою, яка займалася продажем деталей. Америка комфортна країна для життя. Можливо було залишитись там, але дружина не захотіла. В Америці все дуже швидко, таке інтенсивне життя, я не люблю такий ритм. І постійний страх у всіх: втратиш роботу, не буде грошей, втратиш все.

  Про Україну.Вперше потрапив в Україну близко тридцяти років тому. Познань - місто-побратим Харкова, у зв"язку з чим були організовні великі гастролі, був так званий поїзд дружби, яким їхали музиканти і актори до Харкова з Познаня. Більше до України не приїздив. Тільки коли Україна нарешті зібралася вступити до Європи, подумав, яка чудова вистава для українців "Прощай, Юдо!". Історія зради, в якій персонажі - участники польського спротиву комуністичній системі одночасно є біблійними персонажами. Мої вистави - це послання українцям і "Антигона" продовжує ідеї "Юди". Людська гідність за будь-яких умов. Чи варто змінювати батьківщину в пошуках кращого життя? Чи не завелику ціну має зрада?
 Моя думка про Україну змінилася на краще. Існує така думка в Європі, що Україна - це тільки села, більше нічого немає, люди голодують. Але це не так. Тут чудова країна, в ній живуть добрі люди. Великі міста, в яких все є: магазини, ресторани, автівки, розваги. Але якщо взнати, як все працює... Наприклад таксі. Водій ніколи не дає чек. Ніхто не контролює стан машин, вартість поїздок, безпеку і обслуговування. Автобуси і таксі взагалі можуть не мати ліцензіі і возити людей. І це лише транспорт, а так само в усіх сферах.
  Такий театр  не міг би працювати в Польщі. Санітарні служби закрили б його, позабивали б вікна і двері, і нікого не пускали б, поки не зробили б ремонт. В жахливому стані все: гримерки, туалети, безпека. Ще одна різниця в організаціі роботи: в Польщі в театрі працює багато людей, які займаються рекламою, освітленням всіх подій. Для цього всі вони маюсь сучасні комп"ютери. Тут зовсім немає цьго. Але актори класні, робота класна, я не можу нарікати.

  Про Польщу. 25 років тому Польща позбулася радянського впливу. Зміни і реформи пройшли дуже швидко, впродовж 2-3 років. Ми хотіли змінити все і зробити як в нормальному світі на Заході. Було дуже важко, але всі розуміли, для чого це. Так важко, як в Україні не було. Наприклад 80% землі було в приватній власності і лише 20% в колхозах. І ці 20% відразу віддали приватним власникам. Не таким довгим і жорстоким був радянський вплив, тому нам було легше. Є різниця і в менталітеті. Є речі, яких я зовсім не розумію. Скажімо людина мешкає в невеликій квартирі десь на Салтівці, де не гарно, не чисто і не затишно і при цьому їздить на лексусі. Для чого? Для того, щоби показати всім. У нас люди, якщо мають гроші, купують будинки. А машина, як і велосипед - щоб їздити, за п"ять років будь-яка постаріє. Також у вас купують одяг і взуття, аби показати престиж. Цим зовнішнім атрибутам приділяється забагато уваги. Колись у мене працювали хлопці із Західної України, будували дім. Дуже хороші хлопці і добре працювали. Це не погано їздити заробляти в іншу країну, а витрачати в своїй. Але колись потрібно зробити свою країну такою,  в якій добре буде і працювати, і витрачати.

  Про надію. В України мало надії. Путін знає, що робить. Війною від відволікає увагу і сили від змін. Швидких змін на жаль не буде. Ви самі повинні дати собі надію. Справа не в тому, чи приймуть в Євросоюз. Справа в тому, що зробити, як змінити все, щоб відкрили кордони. Нам, полякам, ніхто нічого не подарував. Ми маємо свій дім, любимо його, дбаємо про ньго. Кожен повинен насамперед дбати про свій дім.

1501669_10203229533805948_8066012809854361028_n
Tags: Интересный человек, Польща, интервью
Subscribe

  • Народна творчість

    Коли вивчаєш мову, треба намагатися розуміти, а для цього читати, дивитися фільми і таке інше. Звісно. що починати треба з чогось простішого, і…

  • Польська Картотека в Україні

    В Харківській академії культури відбулася прес-конференція, присвячена україно-польському проекту "Картотека" за п`єсою польського…

  • Зима в Польщі

    Вся стрічка сповнена зимових світлин. Засніжені дерева, білі вулиці в сяйві вогнів, сніговики неочікуваних форм і розмірів. Катання на лижах,…

promo ne_znaiko june 17, 2015 14:33 7
Buy for 20 tokens
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments