ne_znaiko (ne_znaiko) wrote,
ne_znaiko
ne_znaiko

Немного по-детски

Как мы теряем друзей,
Так зимы проходят, года.
И, как искристый снег,
Падает пусть пелена
С глаз ваших, девочки милые: зима – это я!
Мне – только музыку слушать,
Мне – лишь в окошко глядеть.
И не гадать вам на мужа,
Счастьем своим вас не греть.
Счастье моё – чьи-то губы,
Руки мое тепло разносят по ветру, по миру,
А я представляю то, погубят как эту зиму
Колеса и каблуки. Может и я так загину,
А ты что-нибудь сбереги.
Ты, губы чьи – моё счастье,
Взгляд чей – погибель моя,
Помни меня хоть отчасти,
Храни хоть чуть-чуть меня.
Я – всё твержу твоё имя,
Словно отсчёт секунд,
Хочется всех других мне
Назвать, как тебя зовут.
Музыка наша напомнит,
О том, что ты всех нежней.
И, что любви ищу я,
Но лишь теряю друзей.
Tags: віршики
Subscribe

  • Сходи в минуле

    Сучасне мистецтво дивне. Про який би час не йшлося, минуле виглядає зрозумілим, змістовним, зваженим. Гідним того, щоб зберігатися в справжньому…

  • Червоноград

    Оригінал на Дрімі

  • Мистецька зброя

    Стріли, списи, цвяхи, що стирчать з горілих дощок, велетенська гільйотина... Навіть килимок, і той виготовлений з покручених... Чого? Може…

promo ne_znaiko june 17, 2015 14:33 7
Buy for 20 tokens
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments