ne_znaiko (ne_znaiko) wrote,
ne_znaiko
ne_znaiko

  • Music:

Металевий присмак страху

  Він з"явився в цей день рік тому. Цілком нове фізичне відчуття, воно прийшло разом зі звісткою про перших розстріляних на Майдані. Це неймовірна новина, їх просто відстрілюють. Ми знали, що влада  нікого, крім себе не вважає за людей, але просто вбивати... В розверстій безодні стало видно, що буде далі: вони повідключають канали і інтернет, будуть вбивати, виловлювати всіх, хто підтримував, репресії, звинувачення, грати, все це в цілковитій тиші, і зі скреготом падає іржава залізна завіса, ми заручники, яких ніхто не буде визволяти.
  Ніж тим день робочий, треба їхати. В маршрутці замість звичної музики лунають новини, повідомляючи, що кількість загиблих збільшилась. Пасажири принишклі, у всіх однаковий вираз обличчя, тому що всі відчувають цей металевий смак. Одна істота з явними ознаками колишнього зека починає нервово реготати і голосно сповіщати, що всіх цих дурнів, які виперлись на Майдан, просто закатають в асфальт. Мовчазні до того пасажири неголосно, але переконливо доводять істоті, що все це зовсім не смішно, і істота затикається.
  Потрапивши на работу, взнаю, що вбитих вже кілька десятків, і продовжують вбивати. Приходить спіробітник, він грузин, який втік з Абхазіі двадцять років тому, і з порогу сповіщає: буде війна. Сормно, за кілька років спільної праці ми мало цікавилися історією його втечі з батьківщини і тим, що там відбувалося. Громадянська війна - це імовірно, я знаю тих, хто радо стане новими комисарами і прийде по мене. Але грузин має на увазі не громадянську війну. Він каже: " Я втік від Росії, а вона наздогнала мене і тут через двадцять років, та далі бігти я  не хочу". А я хочу, якщо війна - це не фантастика.
  Поки що мені необхідно збігати до подруги в її сувенірний магазин. Телефонує мама і наказує нікуди не ходити. Судячи з кількості людей на вулиці, багато хто отримує такі дзвінки. Озираючись, бачу на своїх місцях модні магазини і привітні кав"ярні, які раптом втратили всякий сенс. Не кажучі вже про сувеніри. Великі очі подруги стали величезними, вона нервово ковтає слину, і я знаю, який смак вона відчуває. Я залишаюсь в магазині, поки вона збігає до банкомату. Повертається вона не скоро і приносить звістку про величезні черги до всіх-всіх банкоматів і відділень банків. Люди прагнуть зняти всі кошти, і вони праві.
  Дорогою додому ми спостерігаємо, як розкручується коло апокаліпсісу в супермаркетах. До кас неможливо втовпитися, люди згрібають все, що може зберігатися якийсь час, і вони праві. Хвилі паніки, що накочують від людей, накривають і нас. І ми повинні щось зробити, хоть якось підготуватись, хоча б залити повний бак бензину. Та на всіх заправках нас зустрічає небачене видовище - неймовірні черги  з автівок. І їхні володарі праві.
  Вдома ми приникаємо до моніторів, вперше в житті не знаючи, що робити завтра, чи виходити на вулицю, чи пускати дітей до школи.  Вже потім згадуємо про їжу, все одно відчуваємо лише смак металу.

  Та перша сотня загиблих не була останьою, це був початок багатьох трагедій.  За рік відбулось більше, ніж за попередні двадцять три. Коли люди з інших країн запитують, як воно, жити в таких умовах, на мить замислившись, відповідаємо, що звикли. Так, до небезпеки теж звикаєш, неможливо весь час перебувати в стані паніки. Ми звикли до несподіванок кожного дня. Ми навчилися допомогати біженцям, армії, пораненим, кожного разу примірюючи на себе їхні долі. Ми заново вивчили історію своєї країни і світову історію. Усвідомили, що наша країна в центрі подій новітньої світової історіі. В цьому немає нічого гарного, але ми звикли. Ми вже не такі безпорадні, але кожна нова смерть повертає відчуття того страшного металевого присмаку.
Tags: Отака х*йня малята, Харків
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • добраніч

    не зраджуй знову на цю ніч повернися невловимий сон Оригінал на Дрімі

  • ***

    затьмарило пітьма їх тьма а нас катма нас кілька тільки і з нас тому потемніло того втомило зломило закрутило лишилися…

  • добраніч

    пітьма суцільна блакитний блиск надії ліхтарики малі Оригінал на Дрімі

promo ne_znaiko june 17, 2015 14:33 7
Buy for 20 tokens
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments