ne_znaiko (ne_znaiko) wrote,
ne_znaiko
ne_znaiko

Трохи про навчання

  Місто вимагає швидкості і водночас примушує чекати. Звичка розраховувати все до хвилини викликає роздратування, коли хвилини спливають марно. А чекати і поспішати все одно доводиться, навіть, якщо все сплановано ідеально. Таким був дводенний курс навчання... Багато доводилося відвідувати тренінгів, але таких цікавих - ще ні. Від початку багато інформації і спілкування з людьми спільних інтересів (чомусь це рідкісне явище).
  Перша частина збігає і треба швидко пообідати. Без роздумів рушаю до знайомої кав`ярні, а замість неї знаходжу вже інший заклад. Він зовсім новенький, але там вже сидять знайомі, вже дегустують. Приєднуюсь і замовляю щось суттєве і швидке. Це бургер, байдуже, що якийсь там авторський. А втім, це не забігайлівка і бургери тут пропонують їсти в чорних гумових рукавичках, які і подають на окремій тарілочці. Це вже щось. Геловінський декор з павуками на стінах, нудна мрячка за вікном і власні руки, що стали руками Моріарті, вже готові хапати і душити. Вони стискають м`який гарячий хліб, і з нього визирає, господибоже, кров`яна ковбаса і відступати ніколи.
  Перерва закінчується, треба вертатися і хочеться приховати свого внутрішнього вампіра, нехай і лайт-версію. М`ятні льодяники підійдуть для цього найкраще. Черга в цукерні невелика, але всі беруть по декілька сортів солодощів, мабуть, бажають приховати більше або підсолодити життя сильніше. Приглядаюся до черги, дійсно, самі дракули і відьми, і дійсно, чи їхне життя цукор?
  Так і виходить, що вже час бігти і на ходу розгортати цукерку і тримати шією парасольку, а в цей час стіни теж мають що сказати. Можна було б посперечатися з їхніми твердженнями, але встигаю тільки зробити розмите фото телефоном і пообіцяти подумати про це потім. Про людей, кожен з якіх - це цілий світ. Про самотність і окремість кожного із світів. І про ті зміни, які відбуваються в цих світах. Або ні.

Світлина від Tetiana Ostrovska.
Tags: про нас, стіни
Subscribe

Posts from This Journal “стіни” Tag

  • Прозорі стіни

    Можливо, вони стануть поширеними в майбутньому. Люди мають бажання виставляти своє життя на показ, ділячись усілякими дрібницями. Тут є позизивні…

  • Погляд

    В Ха не занудьгуєш. Зараз майже всюди слизько. Деякі вулиці такі круті, що лишається дивитися тільки під ноги. Але випадково глядувши вбік, можна…

  • Je suis Pushkin

    Життя вимагає змін. Зненацька вирішує, що вже досить прикидатися, що вмієш лише давати доручення і ставити задачі. Час лишитися сам на сам із купою…

  • От Митасова до Гамлета

    Творения Гамлета повсюду. За какой угол не завернешь, там что-то, чего не видел раньше. Такой масштаб уже позволяет сказать, что облик Харькова во…

  • Чим начинені наші голови?

    Інколи відчуваю, що в мене там каша, така густа, що важко буває щось з неї видобути. Відокремити якусь важливу частку так, що на неї не наліпали…

  • Спокойной

    Оригінал на Дрімі

  • В белом

    Оригінал на Дрімі

  • У нас буде власний ринок

    З віниками, мітлами, трусами, леопардовими лосинами, гумовими капцями, валютою і антикваріатом . Кришки для банок, ключі щоб закривати банки і…

  • На зв`язку

    Фразу "залиш мені свій телефон" теж можна зрозуміти буквально. Втім, що ще можна робити з такими апаратами? Тільки дзвонити кудись у…

promo ne_znaiko june 17, 2015 14:33 7
Buy for 20 tokens
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments