ne_znaiko (ne_znaiko) wrote,
ne_znaiko
ne_znaiko

Клітчаста торба

  Автобус зупиняється точнісінько біля мене, відчиняє двері, один крок – і я всередині, але не в салоні. Прохід перекритий стіною червоних і синіх клітинок, і одразу не зрозуміло, як її обминути. Колись ці пластикові велетні були масовим явищем. Всі щось перевозили, всі чимось намагалися торгувати, тягали на собі ці торби в клітинку, поки вони не стали ознакою часу і об`єктом жартів, і ще трохи після того. Тепер важко пригадати, коли доводилося бачити таку востаннє. Ще важче уявити, що може перевозити жінка, яку одразу і не побачиш за цією торбиною. Темний пуховик, тепла плетена шапка. Можливо, вона працює на базарі, розносить каву і до кави, для цього торба може згодитися. Вона стоїть, тримається за поручень. Рука невелика, але міцна, мабуть, звикла до праці і носіння важких сумок.
Жінка змінює положення, розтискає руку, ніби навмисно демонструє свіжий, охайний і яскравий манікюр. Пальці з довгими кораловими нігтями поправляють волосся, що вибилося з-під шапки. Рухи впевнені, повільні, вона повертає голову і кліпає не віями, а віялами, які сягають мало не лоба. Макіяж стриманий, спроби приховати вік досить вдалі. Оглядається на вікна, чи не її зупинка. Ні, ринок – це не її зупинка, та і що там робити о другій годині. Наступна – вокзал, і трапляється, що люди щось комусь передають в таких величезних торбах, а може, і мандрують з ними, якщо, припустимо, зламалася валіза. Ми прямуємо повз вокзальну площу без зупинки. Жінка обертається до іншого вікна, і тепер видно, яке в неї легке взуття і тонкі колготки, зовсім не для зимових мандрів. І не для автобусів і, тим більше, не для клітчастих торбин.
Та це і не її торба, хтось із пасажирів її поставив у проході, а маленька доглянута жінка випадково опинилася поруч. Клітчастий монстр, напевне, дуже важкий, і таке тендітне створіння не зможе і зрушити його з місця. А хіба можливо волочити його і постійно поправляти то шапочку, то пасмо волосся, то застібку куртки? На кінцевій модна пані вистрибує першою, обертається на сходинках і підхоплює клітчасту торбу однієї рукою. Та злітає, мов зовсім порожня. Жінка швидко перебирає підборами по засніженому тротуару, руку довелося зігнути, щоб торба не волочилася по снігу. Клітинки рухаються як живі, вона під зав`язку заповнена спогадами, минулим, повітрям змін, передчуттями і зрадами, невирішеними питаннями, дитячими страхами і образами. Доводиться всюди носити її з собою, до цього звикаєш, це не важко, хоча іноді дуже незручно. Щось заважає вдягтися по погоді, вийти на вокзалі, придбати квиток і лишити і торбу, і все, що в ній.


Tags: оповіданнячко, спостереження
Subscribe

Posts from This Journal “спостереження” Tag

  • Криниця під горою

    На горі колись стояв Курязький монастир, а потім на його місці виправна колонія Макаренка. Зараз тільки залишки корпусів вже не діючої колонії і ще…

  • Карантинний бенкет

    Цього року троянди захопили наші вулиці. Ще ніколи передмістя не було так щільно вкрите рожевими, жовтими, білими кущами, кущиками, водоспадами…

  • Непотрібна правда

    В автобус лізе дід з палкою. Піднявся і повідомляє: Фух, взобрался! На що інший, який вже сидить в автобусі, радо відповідає: Оце одна радість, що…

  • З вікна

    Вечірній автобус рухається повільно до перехрестя. За вікном довгий паркан, там щось будують так давно, що вже не згадати, що там було раніше. Рух…

  • Погляд

    В Ха не занудьгуєш. Зараз майже всюди слизько. Деякі вулиці такі круті, що лишається дивитися тільки під ноги. Але випадково глядувши вбік, можна…

  • Обличчя міста

    Йдеш вулицею, а телефон собі дзвонить. Можна розмовляти під час руху, та якщо спинитися, погляд обов`язково вихопить щось цікаве. Припинити…

  • Вгадай провінціала

    Щойно відвідала цікавезний заклад. Пов`язане з письменництвом, виданням і таким іншим. Атмосфера чудова, всі на одній хвилі, кілька людей навіть…

  • Запрошення до задзеркалля

    Щоразу, як доводиться опинитися біля Стрілки, знаходжу тут щось нове. Цього разу це дзеркальні стовпи, що додають об`єму зеленій зоні і... жартують…

  • Городина з асфальту

    Ні, не підійметься рука нашої людини просто так викинути рослину, навіть, якщо та проросла серед асфальтних джунглів. ЇЇ обкладають камінцями,…

promo ne_znaiko june 17, 2015 14:33 7
Buy for 20 tokens
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments