Але в черзі треба зберігати пильність. Оцей мрійник, що тупцює по непокірній стирчачій підлозі, поплював би ще, може б зліпилось, має в руках підозрілого кейса. Такий кейс – явна ознака медичного представника. А ці істоти вміють просотуватись непомітно до лікарів, а тоді вже сидять там годинами, незважаючи на чергу, навіть в дитячих поліклініках, де черги ревуть і стогнуть. Та небезпека з*явилася з іншого боку в вигляді знайомої тітки-сусідки, якій треба тільки запитати. Та тут всі – члени клубу кому тільки запитати. Поки члени клубу кліпають очима, вона вже в кабінеті, куди там медпредставникам. Виходить за півгодини. Вибачається. Їй було потрібно лише направлення до спеціаліста, а її почали роздягати, досліджувати. Та нехай би тебе чорти дослідили. Біжи далі, а то спеціаліста прогавиш. Хоча ні, ця не прогавить. Не те що хлопець, який сидить і мовчить, а потім мало не втрачає свідомість і черга сама просить його зайти без черги.
Нарешті вдається потрапити до лікаря, в процесі оформлення необхідних документів трапляється нагода відвідати ще й головного лікаря. Виявляється, що ця велика напівзруйнована споруда має окремий відсік, де мешкає адміністрація. Відсік цей відокремлений дверима, відчинивши які, потрапляєш в інший вимір. Тут тепло, затишно, пристойно відремонтовано, дерев*яні двері, сучасні меблі. Всі привітні, розмовляють тихо, нікуди не поспішають, втім все вирішують. І ніщо не нагадує того роздертого на шматки зомбака, який намагається мати вигляд живого. Хіба що усвідомлення, що це і є мозок, який ним керує.
Як воно складається, що в сфері надприбутків, де ні для кого немає нічого безкоштовного, панує такий занепад, помилувавшись на який, можна впасти в остаточну депресію? Начебто освічені чемні лікарі, призначають сучасне лікування, а обладнання в них музейне і сам музей вже розсипається. Можна, звичайно, і музейним експонатом творити дива. Але не дай боже захворіти і не мати грошей. Тоді дива не буде. І невідомо, яка реформа здатна подолати цей систиматизованний цинізм.
Journal information