Це вікно харкіської бібліотеки ім. Толстого. Сьогодні ми згадуємо і пам'ятаємо. І не тільки про сам голод і геноцид. А ще про те, що пам'ять про нього була заборонена. Ще кілька років тому брудними хвилями котилися заперечення. Про це теж не слід забувати. Декого припинила читати після оцінки саме цих подій. А цей дехто досі популярний, от що сумно.
А ще довідалася, що в Харкові є Парк пам`яті. Могили дітей, помершлх під час Голодомору, та дорослих, розстріляних під час репресій. Сьогодні вперше за все існування цих захоронень там відслужили молебен на захороненні дітей, які вмерли від голоду в нашому місті. Вони прийшли із ближніх селищ, щоб, може, якось спастись. Влада загнала їх в заводські бараки. Там вони вмирали, і їх на підводах звозили в яму. За великим парканом. Але сусідський хлопець все бачив і все запам`ятав. Тепер всі ми знаємо.
goo.gl/maps/16nphGaNie92
Оригінал на Дрімі
Journal information