ne_znaiko (ne_znaiko) wrote,
ne_znaiko
ne_znaiko

Три горішки. Перший




Коли ви юні, сподіваєтеся, що життя складеться добре. Чи хоча б припускаєте ймовірність, що воно складеться. Найменші долі ймовірностей вели Женю по життю, або, навіть, керували ним. Конкурс на вступ до фізмату був величезним. Тато вмовляв обрати менш престижний вуз і не таку складну спеціальність. Та Женька ризикнула. Ще з восьмого класу вона розуміла математику краще за шкільного вчителя. Худий як жердина і вічно заспаний математик не був схожим на інших вчителів. Не називав її вискочкою, не говорив, що вона багато про себе думає. Натомість запропонував їй дещо складніший, ніж в решти, варіант самостійної. Коли зробила, попросив перевірити роботи інших учнів. Згодом це стало звичкою, Женька лишалася в школі після уроків, допомагала з перевірками зошитів і отримувала додаткові завдання. Потім Михайло Павлович, якого всі звали Потапич, став радити книжки, які варто купити. Якщо і був він схожий на кого-небудь з тваринного царства, то хіба на лелеку, який витягує довгу шию, роззирається на всі боки і не розуміє, де опинився. Ходив повільно, незграбно пересував ноги, ставало дивно, як вони не чіпляються одна за одну, і це було єдине, що нагадувало про Потапів. Аж в десятому класі Женька читала племіннику казку про трьох ведмедів і зрозуміла, що справа була у ведмежому імені вчителя, а зовнішність з таким ім’ям ставала неважливою.



Женька з дитинства більше цікавилася цифрами, ніж літерами. Любила логічні ігри, а не казки і ляльки. Тато скуповував все, що було корисним для раннього розвитку, доньчин мозок переправляв все з підвищеною швидкістю і потребував нового живлення. В п’ять років Женька опанувала шахи і чекала вечорів, щоб зіграти з татом. Він хотів віддати її до якогось спеціального ліцею, та коли справа дійшла до школи, тато вже не приходив додому щовечора. Тепер він з'являвся лише в суботу, а згодом і через суботу. Женька пішла районної школи, де вчили дивним і нудним речам. Головним чином повторювати ті самі вправи. Нічого не чіпати, не ламати, їсти, що дають і зайвого не питати. Це тривало, поки не з’явився Михайло Потапич, і не показав нові захопливі ігри з числами. Женя поринула в них з головою і заглибилася далі, ніж її вчитель.

Конкурс був величезним, але вона вступила. Навчання було важким, з’їдало весь час. Женька згадувала Потапича в найважчі дні і стала навідуватися в школу. Він ще міг дещо порадити, але Женька зрозуміла, що приходить не тільки за математичними порадами. Вона приходила до людини, яка бачила світ таким, як і вона – сконструйованим за чітким планом. Світ складався з безлічі частин, які взаємодіяли ніж собою, і всі ці моделі, і всі способи дії можна було описати формулами. Все на світі має числове значення, і завдяки цьому може бути зрозумілим. Навіть дивні речі, збіги і випадковості можна пояснити за допомогою чисел. Женька могла забігти до Потапича лише раз в кілька місяців, і старалася прихопити щось солодке, щоб попити разом чаю. Якщо вона забувала про цукерки, вони пили чай з волоськими горіхами. Потапич завжди мав запас лущених горіхів, і кожного разу говорив про їхню схожість на мозок і їхню користь для розумової праці.

Пізніше Женя захопилася теорією ймовірностей, складала задачі і писала кандидатську. Заради розваги досліджувала власне життя. Ймовірність зустріти такого вчителя як Потапич складала приблизно 26 відсотків. Ймовірність втупити в ті роки на той факультет не перевищувала 20 відсотків. Лише двоє із ста кандидатів наук були жінками, виходить, це два відсотка шансів. Ну а ймовірність вийти заміж при такому навантаженні та ще й схильності до роздумів наближалася до нуля. Точніше Женя, як вчена, оцінювала цю ймовірність в 0,02 відсотка.  Вона накреслила графік, де враховувалися сприятливі і несприятливі чинники, і всі лінії сповзали до найнижчих показників. Кожну з ліній Женя зафарбувала іншим кольором і повісила графік на стіну. Він був її розвагою і розрадою. Вона здобула кандидатський ступінь і вийшла заміж практично в один час. Все можливе, і графік цьому доказ.

Женьці вдалося використати можливості, і вона не вважала це везінням. Вона працювала у вихідні так само, як в інші дні. Дуже рідко дозволяла собі розслабитися. Поїхати з подругою до моря на кілька днів або в гості до родичів. Вірила, що її праця важлива. Вірила, що заздрощі колег тимчасові. На плітки не звертала уваги. Все це несуттєве, не варте уваги, воно вляжеться, і всі все зрозуміють. Бо вона чесна, всього досягає сама, без допомоги, а тільки власною працею.

Першим розчаруванням став чоловік. Виявилося, що він не жартував, коли говорив, що мріє про жінку-домогосподарку. Припускав, що вона може лишити науку. І не тільки припускав, а з часом став вимагати. Це не вкладалося в рамки жодних теорій, і Євгенія не сприймала такі вимоги серйозно. Але він не жартував. Зрозуміти це довелося, коли Віталій відмовився супроводжувати дружину на офіційний захід в університеті. Заявив, що йому вже поперек горла вся ця наука і науковці з нею разом. Це неприродно для жінки заглиблюватися в такі складні речі. Погралася і досить. Віталій і сам міг би сидіти і вираховувати кілометри формул, як оце вона, але ні, облишив, зайнявся виробництвом. Працює і втомлюється, і хоче вдома бачити жінку, а не математика.

Євгенія жахнулася. Було схоже, що чоловік, з яким вона прожила роки, не знав і не хотів знати її. «А чи знаю я його», - подумала Євгенія і вперше в житті пішла на лікарняний. Познайомилася із дільничним терапевтом, довідалася, що тиск стрибає і пообіцяла пити пігулки. Тоді перейшла до дослідження. Записала весь розклад дня. Перевірила, скільки часу займає дорога і скільки разів на день виникає необхідність в переміщеннях. Дізналася, як все влаштовано на виробництві, і які процеси потребують контролю. Графіків не малювала, лише зіставила факти. Вона знала відповідь, ще до того, як попросила чоловіка дати їй телефон. Він відмовився. Тоді запитала прямо:

{C}{C}-         {C}{C}Знайшов домогосподарку?

Віталій змовчав. Мовчки зібрав речі. Фрази одна банальніші за іншу так і лізли в голову і були готові зірватися з язика. Горло в Жені здавило і зрадницькі сльози ось-ось мали покотитися. Женя не вірила, що все це відбувається з нею. Вона не хотіла грати в цю гру.



Оригінал на Дрімі

Tags: оповіданнячко
Subscribe

Posts from This Journal “оповіданнячко” Tag

  • Є тут хто живий?

    Маю до вас прохання. Додайте лайків цьому допису на фб: https://www.facebook.com/photo?fbid=4815202615218672&set=a.195885123817134 Фрагмент…

  • Зелене жито

    Сьогодні все майже так само, як раніше, тільки тепер всі в масках, ну майже всі. Навіть якщо довгий час не користуватися метро, як потрапиш туди,…

  • добраніч

    Ти просиш зробити це знову, а я не хочу. Надто складно, довго, потребує багато зусиль, втомлює, щоб не сказати знесилює. Треба підготуватися…

  • Життя хом'яка

    Хом'як прокидається. Перевіряє запаси. Їсть, напихається, хрумкає, точить, жує, наминає моркву, уминає капусту, дивиться, щоб його кинути в…

  • Резерв

    Військо було готове навесні. Виструнчилося і чекало, мало різні засоби на кожен день, на всі можливі умови. Сучасні, гарні, бадьорі, впевнені в…

  • Карантинний бенкет

    Цього року троянди захопили наші вулиці. Ще ніколи передмістя не було так щільно вкрите рожевими, жовтими, білими кущами, кущиками, водоспадами…

  • Про це

    Я думаю про це, коли цвітуть дерева. Коли дощі збивають цвіт, коли вітер ламає гілки. Коли складаю посуд, тримаю прозорі скляні амфори різних форм,…

  • Вид з вікна

    Того року ми оселилися на будівельному майданчику. Готель в одному місті, апартаменти в іншому, квартира друзів в третьому – всюди вікна…

  • Вид з вікна

    Того року ми оселилися на будівельному майданчику. Готель в одному місті, апартаменти в іншому, квартира друзів в третьому – всюди вікна…

promo ne_znaiko june 17, 2015 14:33 7
Buy for 20 tokens
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 6 comments