Вчора відбувся класний захід під назвою "Рок проти наркотиків". Атмосфера чудова, пісні, вірші, плов. Знайомі обличчя, всі вітаються, радіють зустрічі. Ніхто не говорить про те, що нас зібрало. І тільки вираз облич... Це той самий вираз, що був тоді, вже більше п'яти років тому. Не маю ще слова для його визначення. Чи було нам страшно? Так. Чи мали ми надію? Майже ні. Чи розуміли, які сили нам протистоять? А як же. Чи могли ми відмовитися бути тими, хто ми є? Могли, але ні. А що робити? А що можеш. І побачиш, що нас багато.
А це бджілки. Вони відпочивають. Часто під час сну тримають одне одного за лапки.
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
Journal information