місто на літеру П
як ти там, не сумуєш за мною
авжеж, тобі немає коли
ти розрізане впевненістю самоти
ти зшите мостами
дезінфіковані каменем береги
скам’янілий край рани
за краєм пульсує нестримно
несеться до моря до океану
артеріальний темний потік
пригортається до стін замку
плескає весело: як ти тут, ще не зник?
тоді з усієї сили летить
щоб обійняти мостову опору
доскочити зазирнути вгору:
хто знову стоїть на мосту
в місті, що про кохання співає вічно
безкінечно вигадує нові куплети
тут наївність швидко стає звичкою
тут закохатися просто і легко
ще легше стрибнути з мосту
кожен з них тільки й чекає загострень
першої фальшивої ноти
першого запитання без відповіді
здогадки, що занозою буде колоти
на поверхню Сени спливають ундини
це їх співи пульсують в темній воді
їх усмішки загадково привітні
чекають нової сповіді
Оригінал на Дрімі
Journal information