ne_znaiko (ne_znaiko) wrote,
ne_znaiko
ne_znaiko

***

один чоловік хотів малювати селян

високих і дужих господарів на землі

натрапив на мотанку викинуту в бур’ян

і замість облич накреслив овали або хрести

він взявся зобразити радісний спільний рух

коли до роботи разом стає тисяча як один

дивився як в кожного хліб вибивається з рук

самотні фігури виводив замість родин

ниток сплетіння веселі відтінки барв

могли виглядати як музика на шитті

остання сорочка вже пограбований скарб

розділені люди на базові кольори

один намальований чоловічок полем побіг

на небі ядуче-блакитному ставить хрести питань

чому ти мовчиш? невже нас не бачиш, пан біг?

і шар чорноти зафарбовує образи без вагань










Оригінал на Дрімі
Tags: віршики
Subscribe

Posts from This Journal “віршики” Tag

  • трохи холодної води

    стулені пельки дверей не рипнуть і петельки хитання водоростей в акваріумі вікна хвильки чи хтось виглядає крізь крапельки за мить…

  • слово чому ти

    слова зникають розходяться мов кола по воді відходять у минуле та не гинуть з води зробилась пара повітрям носить хвилі щоб хтось…

  • ***

    було не було пам’ять вибрикує викидає коники викручує колінця пригадую день налитий по вінця золотим світлом виноградина…

  • Китайський новий рік

    небо стікало дощем тоді сипало снігом божевільно крижаніло а потім затріскотіло розірвалося червоними бризками спалахнуло вже нічого…

  • Зимовий серіал

    Картинки мигтять, новітні сезони дивні, непевно зникають, змінюються жартома, кваплять, женуть надто повільну плинність, зима – весна…

  • кінець параду

    де ті сніги їх з’їли тумани мряка тихцем замиває останні сліди крихти збирає ніби зализує рани десь на узбіччі розхлюпаної сльоти з…

  • втеча

    обираю втечу швидко з кімнати в кімнату в останній ліжко ніби приречене заважати злітають завіси протягу свідки силуети повторять цей…

  • ***

    біліє постать обсіли метелики з голови до ніг мерехтінням вкривають снігову королеву Оригінал на Дрімі

  • новий

    навпіл розколоте коло розламаний свіжий хліб празни́ки сідають до столу не в гурт і не в чергу – вроздріб колись починався відлік…

promo ne_znaiko june 17, 2015 14:33 7
Buy for 20 tokens
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 15 comments

Posts from This Journal “віршики” Tag

  • трохи холодної води

    стулені пельки дверей не рипнуть і петельки хитання водоростей в акваріумі вікна хвильки чи хтось виглядає крізь крапельки за мить…

  • слово чому ти

    слова зникають розходяться мов кола по воді відходять у минуле та не гинуть з води зробилась пара повітрям носить хвилі щоб хтось…

  • ***

    було не було пам’ять вибрикує викидає коники викручує колінця пригадую день налитий по вінця золотим світлом виноградина…

  • Китайський новий рік

    небо стікало дощем тоді сипало снігом божевільно крижаніло а потім затріскотіло розірвалося червоними бризками спалахнуло вже нічого…

  • Зимовий серіал

    Картинки мигтять, новітні сезони дивні, непевно зникають, змінюються жартома, кваплять, женуть надто повільну плинність, зима – весна…

  • кінець параду

    де ті сніги їх з’їли тумани мряка тихцем замиває останні сліди крихти збирає ніби зализує рани десь на узбіччі розхлюпаної сльоти з…

  • втеча

    обираю втечу швидко з кімнати в кімнату в останній ліжко ніби приречене заважати злітають завіси протягу свідки силуети повторять цей…

  • ***

    біліє постать обсіли метелики з голови до ніг мерехтінням вкривають снігову королеву Оригінал на Дрімі

  • новий

    навпіл розколоте коло розламаний свіжий хліб празни́ки сідають до столу не в гурт і не в чергу – вроздріб колись починався відлік…