ne_znaiko (ne_znaiko) wrote,
ne_znaiko
ne_znaiko

Зелене жито

Сьогодні все майже так само, як раніше, тільки тепер всі в масках, ну майже всі. Навіть якщо довгий час не користуватися метро, як потрапиш туди, одразу вмикаєш швидкість, вміння орієнтуватися, пересуватися в натовпі, виглядати одне одного, знаходити і перемовлятися очима.

Звичка керує кожним рухом: пройти вагоном, сісти, посунутися, витягти телефон і втупитися туди. Все це робиться настільки само собою, що я не помічаю людей навколо, тільки усвідомлюю їхню присутність. Переглядаю повідомлення і занурююся, вже знаходжуся там, з тими, хто написав, хто про щось питає, щось від мене хоче, тягне глибше.

… Зеленеє жито зелене…

Голос вмить виштовхує на поверхню. Я дивлюся поверх голів і не можу вдихнути повітря, моє горло здавлене, а той голос дзвенить так високо, так чисто.

…хорошії гості у мене…

Це жінка в хустці і рожевій куртці, вже дуже немолода, але бадьора. Висока, тримає спину так рівно, а співає так високо і голосно.

…зелееене…

Ми всі сидимо за столом в садку, і гілка яблуні схилилася майже до самого столу. Вона дає затінок в літній теплий вечір, коли обід вже добігає кінця, всі розмовляють, а потім хтось заводить стиха і всі підхоплюють.

… за столооом…

Слова приходять самі невідомо звідки. Це вона, вона веде, моя тітка, вона професійно співає в хорі, і тут теж вона веде. А всі підхоплюють, і всі знають слова, я оглядаю кожного, дехто вперше співає на моїх очах. Всі переглядаються, очі теплішають, погляди підтримують. Сонце хилиться на захід і підсвічує усміхнені обличчя, і голівки жовтих айстр, і золотисту павутинку на гілці.

… ще й овес…

Вона – капітан, що оглядає свою команду, вчитель на чолі учнів, ватажок, що керує загоном самими очами. Пишне руде волосся стріпується, темні очі мружаться, вона киває головою, вона задоволена нашим співом, це видно, і спів звивається в хвилю, і хвиля підіймається вище яблуні. Скільки вже років її немає?

… рід наш увесь...

Не можу зорієнтуватися в роках, виходять страшні цифри, а сонячне світло застигло як мед, і невагомі пилинки висять в повітрі, і золоті яблука тягнуть гілки до долу, до нашого столу. Тут немає паркану, видно ліс і поля на далеких пагорбах.

… женці жнуть…

Літня жінка в рожевій куртці рухається вправно, продовжує співати на ходу. Моя рука опускає гроші в її пакет і рука навпроти теж тягнеться до пакету. Удар електричним струмом триває кілька секунд, бере тебе як є, і без попередження робить стрибок в часі. Сонце повільно схиляється до обрію, руде волосся стає все більш золотистим, і вже ніколи, ніколи…

… мене ждуть…

Руки навпроти перебирають і смикають ручку сумки, що лежить на колінах. Довгі пальці вкрай знервовані, я підіймаю погляд вище на голубе пальто, і голубу маску, а вище маски – очі, повні вологи, вони дивляться вгору, щоб затримати її. Це останній розряд, і я більше не можу стримати свої очі, навіть не намагаюся дивитися вгору, просто витираю вологу пальцями.

…зелене…

Треба було дати більше грошей. Ні, зупинити, розпитати. Який голос, так далеко чути. А що робити, як з’явиться знову? Чи можна… Майдан Конституції, перехід на станцію Історичний музей.

… зеленеє жито при межі…
















Оригінал на Дрімі
Tags: оповіданнячко
Subscribe

Posts from This Journal “оповіданнячко” Tag

  • Є тут хто живий?

    Маю до вас прохання. Додайте лайків цьому допису на фб: https://www.facebook.com/photo?fbid=4815202615218672&set=a.195885123817134 Фрагмент…

  • добраніч

    Ти просиш зробити це знову, а я не хочу. Надто складно, довго, потребує багато зусиль, втомлює, щоб не сказати знесилює. Треба підготуватися…

  • Життя хом'яка

    Хом'як прокидається. Перевіряє запаси. Їсть, напихається, хрумкає, точить, жує, наминає моркву, уминає капусту, дивиться, щоб його кинути в…

  • Резерв

    Військо було готове навесні. Виструнчилося і чекало, мало різні засоби на кожен день, на всі можливі умови. Сучасні, гарні, бадьорі, впевнені в…

  • Карантинний бенкет

    Цього року троянди захопили наші вулиці. Ще ніколи передмістя не було так щільно вкрите рожевими, жовтими, білими кущами, кущиками, водоспадами…

  • Про це

    Я думаю про це, коли цвітуть дерева. Коли дощі збивають цвіт, коли вітер ламає гілки. Коли складаю посуд, тримаю прозорі скляні амфори різних форм,…

  • Вид з вікна

    Того року ми оселилися на будівельному майданчику. Готель в одному місті, апартаменти в іншому, квартира друзів в третьому – всюди вікна…

  • Вид з вікна

    Того року ми оселилися на будівельному майданчику. Готель в одному місті, апартаменти в іншому, квартира друзів в третьому – всюди вікна…

  • лист

    Ти чекаєш, а я не поспішаю. Переглядаєш минулорічні фото, де ми разом, де ти щаслива, без зайвого одягу, без смутку, без турбот. Сонце виблискує на…

promo ne_znaiko june 17, 2015 14:33 7
Buy for 20 tokens
Під час минулорічних мандрів ми з Алекс отримали кілька наполегливих запрошень в гості від наших польських друзів. То ж, зважаючи на їх гостинність, ми змогли поглянути на життя поляків нашого віку зсередини. Кріс працює логістом в приватній конторі в місті Познань. Він придбав квартиру в селі…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments