черга

Біла Шапка: Улибайтесь, у вас хорошая улибка, і видно, шо у вас всьо будет хорошо.

Грін (трясеться): Слухайте, зараз оце, рот закритий, можна не улибаться.

Біла Шапка: Нет, всьо равно надо.

Грін: Правда, треба настрій, і друг другу помагать.

Біла Шапка: Передавалі, опять много.

Грін: Да, багато, та ладно старі, а молодих жалко. А влючать нельзя. Я оце включила, а там страшне. І одно торочать: «Хто випустив джина з бутилкі».

Біла Шапка (сміється, тоді кашляє) : Ага! То президенти билі не такіє, а теперь уже за президента не вспоминают!

Грін: Я тільки включила, зразу виключила. А оце від кашля пила таблеткі…

Біла Шапка: Да я уже тут лечусь. А что, смотріте, тут красота, і врачі хорошиє. Ну подождать надо, так куда нам спешить?

Грін (трясеться): Та нам нікуда! А ви (до дівчини з іншого боку): пішли б спитали, вам точно в цей кабінет?

Тут з тріском відкриваються двері відділення, в коридор вривається чоловік в чорній куртці с капюшоном, натягнутим аж на очі. Дуже швидко йде повз черги, що чемно повсідалися під стінами, і на ходу видає:

-         Всє заболєлі! Всє больниє! Ти посмотрі! Всє блядь больниє, заболєлі! Заболєлі сразу всє!

Кілька секунд черга мовчить. На Чорну Куртку не дивляться, промовляють самі до себе:

-         Да, врємєна тяжолиє…

-         І не кажіть.

-         Ну шо ж, воно в кого як, кому нічого, а кого і накриє.

Дівчина наважується «только спросіть», нервово від цього хихоче, і з’ясовує, що їй дійсно треба в інший кабінет. Грін і Біла Шапка готуються до крапельниць і погоджуються, що краще приходити на другу зміну, поглядають вгиб коридору, але Чорна Курна Куртка не повертається. А всі інші намагаються зберігати спокій.